Мама. Парфуми 

з дитинства боялась крові 
приходила до мами в лікарню 
бідкалась на гранатовий морс 

але мама казала:
а що ти будеш робити
коли побачиш смерть 
це набагато страшніше
повір мені 
вона тут весь час снує як божевільна поверхом нижче 
у приміщенні де замінили лише одну літеру з цього напою 
морс – морг – морс – морг 
легко заплутатися  

а я й думаю
правда 
мама не може повернутися додому багато років
ночує на роботі 
пильнує аби гостя з нижнього ярусу 
не могла зайти у приймальне відділення  

але часом смерть просочувалась у віконну 
сичала по-зміїному заповзала з протягом  

мама каже:
раніше відчувала її по 
але зараз я вже до всього звикла  

хіба в смерті є запах?
Дивуюся 

звісно 
такий огидний солодкуватий запах 
навіть мене вивертало
схоже пахтиться наша сусідка
цією своєю красною москвою  

а нам із цим потім жити

Лет 

ніколи не виходила зі свого дому
а тут взяла й вийшла з теплого живота кургану 

роззирнулась навколо 
питаю в простору
- чого це листя настільки довготривале?
- чого це квіти настільки швидковмирущі? 

баба, котра померла ще в сорокових 
у застінках КДБ
зійшовши з диму, відповіла
- це лише лет, прости господи
слинить бог червоний 
щоб викреслити кого-небудь і сказати 

нічого особистого

Чорна гілка

королева наказала посадити вишневу кісточку
в мою голову 

краще звісно під ребрами
та сама ти не зможеш
криворука ти наша 

кісточка довго не 
а цієї весни
розкроїла надвоє світлу голову
чорна гілка  

іду й чіпляюсь за повітряних зміїв
аж зуби їхні ламаються

Айва 

В саду, біля дому, в якому вона жила,
росли абрикоси, здіймалась п'янка меліса,
і, достигнувши, гупала по землі айва,
зачіпаючи продовгувате лискуче листя
крізь яке проглядалось небо, пухке і тістове:
зараз піде дощ - лови його через сито! 
Але стався град. У неї було дитинство, 
а тепер лише беззахисність перед світом,
який розлетівся цеглою пам'яті повз
сіно некошених снів про минулу зиму.
На ній сарафан у смужку, мідне волосся
заплетене в колосок, взуті кеди сині
на босу ногу. Матір із нею, батько, брат і
мала їхати бабця, та у неї не вийшло. 
Вони щось намагались із собою взяти,
а встигли - іконку із сумним Всевишнім. 
Вона тільки й мріє, що скоро кінець війні,
що затягнуться рідного міста нариви-кратери.
І лякається крапель дощу, гупання айви -
їй постійно здається, що це гранати.

Висніження

у старому світі тремкої вії, страху та болю
я не вмерла досі, тому що була з тобою
і, на щастя, можу розказувати іще
нескінченну історію, котрій ти свято віриш,
бо щоразу стаєш мерехтливим і тонкошкірим,
аж допоки узимку не висніжишся ущент, 

поки, хороший, не зникнеш, не станеш мревом.
у жаску веремію до тебе йде королева,
і сміється беззвучно, і місяця гострить в ніч.
а потому вона зустріне тебе за рогом,
цілуватиме, бідна, жалісливо та довго,
залишивши для себе гарячий лискучий ніж. 

так вмирають щасливі, коли проминають війни.
подивися, — ти скажеш, — я серце для тебе вийняв,
та тепер воно зогниє невідомо де.
королеві стане сили на слово з лишком:
сув‘язь літер увірветься різко, тому що вийшло,
що ти серце витяг саме з її грудей.