з-під колеса пил і не більше
чекати напевно дарма
суглобами стиснена тиша
було-відгуло і нема
всі друзі — у стан перехожих
кохані — в омани оаз
самотністю власною схожі
найкраще — це гаяти час
кричиш у своє задзеркалля
розколюєш лобом бетон
жахливо фарбована краля
мій найсоковитіший сон
чужу споглядаєш епоху
мов мрію загублену де
я очі спиваю потроху
і сніг за собою веде
нещиросолодке зітхання…
де ніч зустрічається з днем
де навіть кіно про кохання
і навіть з щасливим кінцем