Максим Кривцов, Вірші з бійниці, Наш Формат, Київ 2023
Максим Кривцов – надія української поезії, яка, на жаль, залишилася легендою. Поет і військовий Кривцов ще встиг потримати в руках свою дебютну збірку поезій перед тим, як у січні 2024 року загинув на фронті від російської кулі.
Але важливо читати вірші Максима не як пам’ятник. Бо вони — надзвичайно живі, пластичні, відверті. Це — розповідь того хто бачив речі, які більшості живим, на щастя, судилося оминути: загибель друзів і побратимів, зникнення цілих сіл і містечок під вогнем ворожої артилерії, страх, біль, бруд війни. Бачив, але не втратив чистоти і точності оптики, бо ці вірші говорять до нас деталями: скотч, яким заклеюєш рану, бо нічого іншого не лишилося, зім’ятий паперовий стаканчик, з якого випито каву — можливо, останню в житті; шарлотка, яку готує жінка, що невдовзі загине від ворожої кулеметної черги. Кривцов ліричний, але не сентиментальний; він не оминає натуралістичних подробиць воєнної реальності, але не намагається ними епатувати.
«Цікаво. Глибоко. Чуттєво. Своєрідно. Далі буде», — написав в анотації до книги український музикант Сашко Положинський. На жаль, далі не було. Лишається перечитувати те, що є.
Книга вибраних віршів Максима Кривцова під назвою “Talk-show Wojna” («Ток-шоу “Війна”) вийшла у 2024 році у видавництві Pogranicze в польському перекладі Анети Камінської.
Анна Грувер, Її порожні місця. Видавництво Старого Лева, Львів 2022
Її порожні місця — це дебютний роман авторки, яка народилася на нині окупованому Донбасі. Героїня її роману — вимушена переселенка, яка залишила в рідному місті багато минулого — щемкого, болісного і неминучого. На перший погляд, це звичайна історія дозрівання особливої підлітки, яка тонко відчуває і не хоче (та й не може) бути такою, як усі. Але крізь цей шар прозирають дуже «дорослі», жорстокі речі: біженство, самогубство друга, досвід сексуального насилля.
Роман є історією розчарування у вчителі, наставнику, який виявився ґвалтівником, і взагалі — історією розчарування у «дорослому» світі з одночасним усвідомленням, що іншого світу нема. Також це — історія «випадкової спорідненості» крізь час, яка виявляється сильнішою, ніж реальні зв’язки тут і тепер. Оповідь про героїню-сучасницю супроводжує сюжет єврейської дівчини Сари з часів Другої світової війни, яку нацисти розстріляли у Вінниці. Головна героїня, яку звати так само, як авторку — Аня, — творить музику, Сара творить колажі. Обидві пробують за допомогою мистецтва скласти себе з частин власного минулого, які не пасують одна до одної. От тільки сюжет Ані лишається відкритим.
Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію, Віхола, Київ 2022
Майк (Михайло) Йогансен — класик української літератури ХХ століття, знищений сталінським режимом у 1930-х роках. «Подорож ученого доктора Леонардо…», попри довгу барокову назву, — роман авангардний, іронічний, грайливий, надзвичайно дотепний. Джерелом комічної напруги в романі є любовне пожадання ученого доктора-італійця, яке щоразу через чергову несподівану перешкоду ніяк не може досягти свого об’єкта — Альчеста лишається для нього близькою, але недосяжною. Оповідаючи любовну історію, яка все не може здійснитися, Йогансен грає і формою, і жанрами, творячи пародію то романтичної балади, то лицарського роману. Це — щось, що обіцяє бути любовним романом, тревелогом, психологічною драмою. Врешті-решт майже всі жанрові очікування щодо тексту виявляються зрадженими, але читач винагороджений веселою, динамічною оповіддю, де на кожному розі чекають несподіванки, а в самому центрі — щира радість від переживання життя. А ще — буйна і соковита природа українського Сходу.
2023 року роман став доступним також польським читачам у перекладі Мацея Пьотровського (Mike Johannsen, Podróż uczonego doktora Leonarda i jego przyszłej kochanki, przepięknej Alcesty, do Szwajcarii Słobodzkiej, tłum. M. Piotrowski, KEW, Wrocław 2023), а в 2024 році вийшов також в англійському перекладі (Maik Yohansen, Dr. Leonardo’s Journey to Sloboda Switzerland with His Future Lover, the Beautiful Alcesta, translated by U. Blacker, Harvard University Press, Cambridge 2024).
Валер'ян Підмогильний, Місто, Dörlemann Verlag, Цюрих 2024
Валер’ян Підмогильний — один із найяскравіших представників української літератури першої половини ХХ століття, що став жертвою сталінського терору в 1937 році. Роман «Місто» (1928), попри свою належність до доби модернізму, сприймається як глибоко сучасний текст, який відображає внутрішні конфлікти особистості, зміну соціальних парадигм і становлення нового типу героя — міського інтелектуала.
Головний герой роману, юнак Степан Радченко, приїжджає до Києва з села з метою «підкорити місто», але поступово сам стає його частиною. Роман є тонким психологічним портретом героя, що розкривається у складному переплетенні прагнень до успіху, самореалізації, любовних пристрастей і розчарувань. Мотиви духовного і морального самовизначення супроводжуються майстерним описом Києва — міста, яке стає символом модернізації, викликів і спокус.
«Місто» Валер’яна Підмогильного — це щось більше, ніж історія індивідуального розвитку чи соціального перетворення. Це текст, що зводить місто до метафори людської душі: заплутаної, контрастної, сповненої протиріч. У романі гармонійно поєднано інтелектуальну глибину та емоційну щирість, а стиль вирізняється класичною точністю і стриманою іронією.
2024 року цей шедевр української літератури став доступним для німецькомовних читачів завдяки видавництву Dörlemann Verlag. Німецький переклад (Valerjan Pidmohylnyj, Die Stadt, übersetzt von Thomas Weissenborn) чудово передає багатство мови, образів і смислових нюансів оригіналу, дозволяючи читачам поринути у світ інтелектуальних і моральних пошуків героя, які й сьогодні залишаються актуальними.
Віктор Домонтович, Дівчинка з ведмедиком, Dörlemann Verlag, Цюрих 2024
Справжнє ім’я письменника Віктор Домонтович— Віктор Петров. Його інтелектуальний і провокативний, сміливий у дослідженні моральних та етичних меж свого часу роман «Дівчинка з ведмедиком» (1928) — один із найважливіших зразків української модерністської прози.
Доля цього видатного українського письменника, науковця і філософа ХХ століття сповнена загадковості та парадоксів серед яких і таємничі зникнення, і підозра у шпигунській діяльності, і доля українського інтелектуала, якому хоч в пощастило вижити посеред усіх катастроф ХХ ст., але витерпіти довелося немало.
Головна героїня роману, юна Зина Тихменєва, втілює нову жінку — незалежну, бунтівну, готову кидати виклик патріархальним традиціям і соціальним табу. У центрі сюжету — її складні взаємини із дорослим учителем-інтелектуалом Іполітом Варецьким, через які роман досліджує такі теми, як природа кохання, суспільні норми, гендерні інверсії та моральні виклики.
Домонтович використовує форму інтелектуального роману для розкриття широкого спектра ідей: від змін у ролі жінки у міжвоєнний період до аналізу сучасного йому суспільства. Іронічний, багатошаровий текст майстерно поєднує індивідуальні драми персонажів із ширшим культурним та історичним контекстом.
2024 року цей шедевр української літератури вперше став доступним німецькомовним читачам у перекладі Томаса Вайсенборна (Victor Domontowytsch, Das Mädchen mit dem Teddybär, übersetzt von Thomas Weissenborn, Dörlemann Verlag, Zürich 2024). Переклад вдало передає тонку іронію, філософську насиченість і глибоку психологічну напругу оригіналу, дозволяючи відкрити для себе унікальний світ Віктора Домонтовича.
Це — роман для тих, хто шукає літературу, що розширює горизонти думки, провокує на роздуми і зачаровує майстерністю письма.
Підготували Остап Сливинський і Наталка Сняданко
