Хтось довго і знавісніло дзвонить у двері. Так дзвонить тільки Княгиня – це її почерк: натиснути, нависнути, придушити, ввірватися, вимести, вимучити. Чим довше ніхто не відчиняє дверей, тим розпачливіше верещить дзвінок, його теж треба зрозуміти: її кістляві жовті пальці,...

Прокинувся я рано, розуміючи, що час для відступу втрачено, і відступати просто немає куди. Вийти ось так просто на сонячне світло, що впевнено заливало кімнату, й залишити цю територію мені видавалось неможливим. Уночі б я ще зміг це зробити, проте не тепер. Відразу стало...