WYDAWCA: STOWARZYSZENIE WILLA DECJUSZA & INSTYTUT KULTURY WILLA DECJUSZA
AAA
[proza]
  • 15 marcaNocna aktywność gosposi to ciekawa historia. Do dzisiaj pamiętam, jak wiele lat temu spotkałem ją zapłakaną na klatce schodowej. Na mój widok otarła szybko łzy i – chwyciwszy mnie mocno za rękę – poprowadziła do piwnicy. „Wie pan, to tylko dla pana ucha. Jeszcze ktoś...
  • Ми з Германом вирішили поїхати разом до Львова. Не лише тому, що мої батьки неодноразово протягом двох років нашого спільного життя висловлювали побажання познайомитися з майбутнім зятем, а ще й тому, що Герман виявився серед своїх знайомих чи не єдиним, хто досі не побував у...
  • Мене болить горло. Я не можу багато говорити. Та й, якщо чесно, я не маю що сказати. Багато думаю, але чомусь не маю своєї думки. Не вмію оцінювати те, що відбувається зі мною і з людьми, яких я знаю. Я знаю тільки одне – я дуже сентиментальна. Не ображайтесь, що я так багато...
  • Невідомо, чому така нерухомість спіткала мого прадіда Стефана, але про Параскеву – мою бабцю, яка відмовлялася ходити, – мені дещо відомо достеменно, бо ж то лише я високо сиджу, за всіма спостерігаю і про все-все знаю. Замала в дівчинки Параскеви – сьомої дочки – була зла...
  • Хтось довго і знавісніло дзвонить у двері. Так дзвонить тільки Княгиня – це її почерк: натиснути, нависнути, придушити, ввірватися, вимести, вимучити. Чим довше ніхто не відчиняє дверей, тим розпачливіше верещить дзвінок, його теж треба зрозуміти: її кістляві жовті пальці,...
  • Прокинувся я рано, розуміючи, що час для відступу втрачено, і відступати просто немає куди. Вийти ось так просто на сонячне світло, що впевнено заливало кімнату, й залишити цю територію мені видавалось неможливим. Уночі б я ще зміг це зробити, проте не тепер. Відразу стало...